Лувр — це не просто музей, а цілий всесвіт, де історія, мистецтво та архітектура переплітаються у єдине ціле. Розташований у серці Парижа, він щороку приваблює мільйони відвідувачів, які прагнуть на власні очі побачити “Мону Лізу” та Венеру Мілоську. Проте за стінами колишнього королівського палацу приховано значно більше, ніж можна уявити.
Це місце пройшло довгий шлях від середньовічної оборонної фортеці до найбільшого художнього музею світу. Його коридорами крокували королі, імператори та революціонери, а його колекції пережили війни та пограбування. Розгляньмо найцікавіші факти про Лувр, які допоможуть вам по-новому поглянути на цю величну скарбницю.
Шлях від фортеці до королівського палацу
Історія Лувру налічує понад 800 років, і починалася вона зовсім не з мистецтва.
- Оборонна фортеця: Перша споруда на місці Лувру з’явилася у 1190 році за наказом короля Філіпа II Августа. Це була фортеця з високими вежами, призначена для захисту Парижа від нападів вікінгів з півночі. Фрагменти середньовічних стін і сьогодні можна побачити у підвальних приміщеннях музею.
- Королівська резиденція: У XIV столітті король Карл V перетворив похмуру фортецю на розкішну королівську резиденцію. Однак справжнього блиску палац набув за часів Франциска I у XVI столітті, який перебудував його в дусі французького Ренесансу.
- Довгобуд століть: Кожен наступний монарх добудовував та розширював палац. За Генріха IV Лувр з’єднали з сусіднім палацом Тюїльрі, створивши найдовшу будівлю у світі на той час.
Цікаво, що точне походження назви “Лувр” досі залишається загадкою. Одні історики вважають, що воно походить від слова “L’uvre” (“шедевр”), інші — від англосаксонського “rouvre” (“дубовий ліс”), оскільки палац колись був оточений дубами.
Музей, що народився з революції
Ідея перетворити королівський палац на публічний музей витала у повітрі давно, але саме Велика французька революція дала їй вирішальний поштовх. 10 серпня 1793 року двері Лувру вперше відчинилися для широкої публіки. Королівські колекції були оголошені національним надбанням.
Спочатку експозиція була значно скромнішою, ніж сьогодні. Однак Наполеон Бонапарт суттєво поповнив її трофеями зі своїх військових походів. Хоча багато експонатів пізніше довелося повернути, саме за його часів колекція набула справді імперського розмаху. Навіть сам музей тимчасово перейменували на “Музей Наполеона”.
Неймовірні масштаби та колекції
Щоб усвідомити велич Лувру, достатньо поглянути на цифри. Це найбільший за площею музей у світі, а його колекція налічує близько 300 тисяч експонатів.
- Площа експозиції: Загальна площа виставкових залів становить понад 72 000 квадратних метрів. Щоб просто швидко пройти всіма залами, не зупиняючись, знадобиться кілька днів.
- Видима частина айсберга: Одночасно в залах виставлено лише близько 10% усієї колекції — приблизно 35 000 експонатів. Решта зберігається у фондах.
- Тематичні відділи: Усі твори мистецтва розділені на дев’ять основних колекцій, що охоплюють величезні географічні та часові проміжки: від Стародавнього Єгипту та Месопотамії до європейського живопису та ісламського мистецтва.
Порада для відвідувачів
Осягнути Лувр за один візит неможливо. Щоб не загубитися, заздалегідь визначте, які зали чи експонати вас цікавлять найбільше, і складіть маршрут. На офіційному сайті музею та у мобільному додатку є зручні інтерактивні карти.
Таємниці “Мони Лізи” та інших шедеврів
Звісно, головною зіркою Лувру є “Джоконда” Леонардо да Вінчі. Але історія її перебування в музеї сповнена драматичних подій.
- Викрадення століття: У 1911 році картину викрав працівник музею Вінченцо Перуджа. Він просто зняв її зі стіни, сховав під одягом і вийшов. Протягом двох років про долю шедевра нічого не було відомо, поки злодій не спробував продати її в Італії. Після повернення популярність “Мони Лізи” зросла до небачених висот.
- Окремий зал: Сьогодні для “Джоконди” виділено окремий зал. Вона захищена куленепробивним склом і її ніколи не залишає стіни музею, навіть для найпрестижніших виставок.
- Інші скарби: Окрім “Мони Лізи”, тут зберігаються такі всесвітньо відомі шедеври, як статуя Венери Мілоської, скульптура Ніки Самофракійської, звід законів Хаммурапі та картини Рембрандта, Рубенса і Вермеєра.
Архітектурний символ — скляна піраміда
Сучасний вигляд Лувру неможливо уявити без скляної піраміди, що слугує головним входом. Побудована у 1989 році за проєктом архітектора Йо Мінг Пея, вона спочатку викликала запеклі суперечки. Багато хто вважав, що футуристична конструкція зіпсує історичний вигляд палацу.
Проте з часом піраміда стала невід’ємною частиною ансамблю та одним із символів Парижа. Цікаво, що вона складається з 673 скляних сегментів, а її прототипом послужила знаменита піраміда Хеопса в Єгипті.
За межами виставкових залів
Лувр — це не лише скарбниця мистецтва, а й місце, де продовжується культурне та наукове життя. На його території розташовані Вища школа Лувру, дослідницькі лабораторії та реставраційні майстерні. А ще у будівлі музею досі розміщується Міністерство фінансів Франції.
Цей величний комплекс продовжує жити, дихати та змінюватися, залишаючись мостом між минулим і сьогоденням. Кожен його зал, кожен експонат розповідає власну історію, а всі разом вони складають неймовірну хроніку людської цивілізації, втілену в камені та на полотні.
